У Кропивницькому відбулись пам’ятні заходи з нагоди сьомої річниці з дня загибелі підполковника Володимира Степанка.

Сьогодні, 26 січня, на Алеї Слави Рівнянського кладовища зібрались друзі, ветерани АТО та бойові побратими Володимира Степанка, який загинув внаслідок тяжкого поранення неподалік села Санжарівка в районі Дебальцевого Донецької області.

– Ми їхали в селище Санжарівка Бахмутського району. Вранці командир звернувся до нас: Хлопці, треба допомогти, на Санжарівці йде бій. Пів на другу ми туди приїхали, Володимир Іванович вийшов на двір і в цей момент прилетів постріл із ПТУРа. Влучив і в боковий люк БТРа, зачепило ще одного бійця – відірвало ногу. Я підповз до Івановича, хотів зробити укол, але постріл пройшов крізь нього. Степанок загинув. Я отримав поранення. Евакуювали нас десь близько 20.00 на МТЛБ, – розповідає бойовий побратим з позивним «Шорох». – Хлопці, бережіть себе, – все, що встиг сказати мені Іванович останньої миті.

Друзі військовослужбовця поклали квіти на могилу підполковника, згадували яким він був за життя.

– Володимир був принциповою людиною, справедливим – якщо ти правий, то правий, а як негідник то негідник. Все у нього було розмірене, «розкладене і розставлене по поличках». Був живим в усьому.

Востаннє бачив його на смолоскипній ході в день народження Степана Бандери 1 січня. Подумати тоді не міг, що це востаннє, – пригадує товариш військовослужбовця В’ячеслав Ковальов.

– Він мав загострине почуття справедливості та був небайдужим до того, що відбувається в країні, – говорить Олександр Івашура, друг Степанка. – У нашого війська є новий марш: «Зродились ми великої години». Ось повністю всі його слова лягають на психотип Володі Степанка. Він був борцем, міцним, твердим немов граніт. На Майдані виборював проєвропейський шлях для країни, а потім боровся з кремлівським агресором. Тому наша глибока шана, вдячність безмежна і вічна пам’ять цій світлій людині.

Також в пам’ять про Володимира Степанка в обласній науковій бібліотеці ім. Д. І. Чижевського відбувся шаховий турнір за участі ветеранів АТО – та членів їх родин. Організаторами турніру виступили громадська організація ветеранів АТО, обласне управління у справах дітей, молоді та спорту, відділення НОК України у Кіровоградській області.

Турнір відбувся за коловою системою – всі учасники зіграли один з одним. Загалом комплект нагород розіграли шість шахістів. Перемогу здобув кропивничанин Олег Кузьміних.

Довідка:
Степанок Володимир Іванович народився 27 січня 1968 року в селі Майському Джанкойського району АР Крим. З дитинства мріяв про кар’єру військового, тому одразу після закінчення школи1985 року, вступив до Новосибірського вищого військово – політичного загальновійськового училища. По його закінченню служив у Туркестанському військовому окрузі на посаді – заступника командира парашутно-десантної роти по політчастині військовій частині 33079, де він набув бойового досвіду в прикордонних сутичках з афганськими контрабандистами.

З січня 1993 року методист – організатор – заступник командира автомобільної роти військової частини 65564, а з липня 1993 року – начальник соціально – психологічної служби – заступник командира батальйону з виховної роботи військової частини А 0680 – 10 окремої бригади спеціального призначення.
У зв’язку з скороченням штату з лютого 1995 року – помічник військового коменданта військової комендатури Феодосійського гарнізону Одеського військового округу, з липня 1996 року заступник командира батальйону з виховної роботи військової частини А 0461.

З 1996-1998 рр. навчався у Київському військовому гуманітарному інституті (факультет виховної і соціально-психологічної роботи), де опановував нові знання та навички з військової психології та педагогіки. За результатами навчання Володимира Івановича було направлено для подальшого проходження служби в одну з найкращих Збройних Силах України військову частину А 0759 – 50-й навчальний центр спеціальної підготовки у місті Кропивницькому(тоді Кіровоград) на посаду старшого офіцера відділення виховної роботи.
З червня 2004 року – старший офіцер відділення з гуманітарних питань, а з квітня 2005 року – заступник командира загону спеціального призначення з гуманітарних питань тієї ж військової частини А 0680 -3-й окремий полк спеціального призначення ім. князя Святослава Хороброго.

У зв’язку зі скороченням, вийшов у запас у 2005 році.

Після вторгнення російських окупантів на територію України Володимир Іванович пішов добровольцем до війська. Разом з капітаном 1-го рангу Юрієм Олефіренком з червня 2014 року майор Володимир Степанок формував 42-й батальйон територіальної оборони Кіровоградської області “Рух опору”.

Загинув 26 січня 2015 року в районі Дебальцевого при виконанні бойового завдання.

Вічна пам’ять і вічна Слава Герою!