Шимчик Ярослав Володимирович(7 червня 1992 р., м. Гайворон, Кіровоградська область – 29 липня 2014 р., с. Латишеве, Шахтарський район, Донецька область).

У 2009 році закінчив Гайворонську школу №5. Займався спортом. Служив на посаді радиста 1-го батальйону, 3-го окремого полку спеціального призначення.

29 липня 2014 року група під загальним керівництвом полковника Лисенка вирушила на пошуки пілотів збитого СУ-25. Напередодні вони успішно провели операцію з порятунку іншого пілота збитого штурмовика. Про це сповістили головнокомандувача Президента України Петра Порошенка і той розпорядився підготувати документи для заохочення всієї групи, проте більшість бійців не дочекались своїх нагород за життя.

Перебуваючи на тимчасово непідконтрольній території, вони були викриті місцевим населенням, яке сповістило бойовиків. Маючи транспортні засоби з розпізнавальними знаками ЗСУ, бойовики пройшли колоною повз «секрети» на близьку відстань та розпочали бій. Наші військовослужбовці давали відсіч, проте сили були нерівні. Ворог мав чисельну перевагу, а також в озброєнні і техніці. В результаті бою десятеро спецпризначенців загинули.

14 листопада 2014 року за особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, вірність військовій присязі під час російсько-української війни, відзначений — нагороджений орденом «За мужність» III ступеня (посмертно).

Поховали Ярослава у Гайвороні Кіровоградської області.
На фасаді міської загальноосвітньої школи №5 встановлено меморіальну дошку на честь героя, а вулицю Піонерську перейменовано на вулицю Ярослава Шимчика.